Цитата:
Сообщение от Софи-Ко
Я буду щасливим? - Навряд.
Всі марні й загублені спроби
Під серцем поховано. В ряд -
Як жертв морової хвороби.
Могили без дат, без імен -
Болючі подробиці зайві.
Як спогад приходить:"Дзень-дзень!" -
Я - десь: я в новинах, я в каві...
Не чую, тож не відчиню -
Не буде ж він вічно чекати.
Назустріч безхмарному дню
Я йду. Імена всі і дати -
Вже ніби з чужого життя,
До мене не мають стосунку.
Втім, зрідка - таке відчуття,
Немов не сплатив по рахунку,
Пробачення не попросив
У тих, що мене попросили
Несхожі на щастя часи
Не класти в безликі могили,
Або хоч принаймні колись
Згадати їх тепло і вдячно...
Та я позбавляю їх рис -
Поводжуся вельми обачно,
Відверто себе бережу
Й чинитиму так і надалі.
Малюю червону межу:
Отут - головне, тут - деталі.
Суворий і чесний відбір:
Що варте уваги й не варте.
На цвинтарі - тиша і мир,
Бо глузд не спускаю я з варти.
Тож виведу пам'ять за штат,
Чи страчу без слідства і суду -
Так, буду щасливим навряд,
Зате і нещасним не буду.
|
Простите за занудство! Замечательно Вы пишете, но почему-то нет-нет да прорывается выделенное...
Но вт некоторым нравитя и это тоже.